stanislavskyi: (Капець мутанту!)
[personal profile] stanislavskyi

До Варязького моря-1

1

- Прошу! – Офіцер у парадному однострої двері прочинив і до кабінету ступив.

За столом сидів непоказний опасистий чоловік – фігура звичайнісінька, таку навіть не помітиш в натовпі, більше уваги привертає тільки його військовий однострій – зросту середнього. Чоловік підписував папери і передавав аркуші вусаню-фельдфебелю гренадерського зросту. Молодий офіцер був розчарований зовнішнім виглядом начальника розвідувального відділу армії. А капітан чував, що полковник Музиченко багато працював за кордоном, знає всі основні європейські мови, за час війни з Радянським Союзом не раз бував в тилу росіян на чолі розвідувально-диверсійних груп та загонів.

- Телефонограми обсягом понад десять слів – мені на візу. Офіцер має висловлюватися коротко. – Полковник віддає красеню-фельдфебелю останнього аркуша, що явно замість секретарки тут. – Вільні!

Начальник розвідвідділу підвів очі на офіцера з чотирма капітанськими зірочками на погонах. Голос у полковника рівний, безбарвний, абсолютно нейтральний. Таке враження, ніби начальник розвідувального відділу армії вбрався в захисне забарвлення, аби нічим не виділятися. Коли б не очі...

На відміну від безликої фігури у полковника чіпкий погляд. Очі – жорстокі, погляд його нагаєм б’є по ребрах. Вочевидь, полковник знає силу свого погляду і вмить вираз очей змінюється – сірі очі його дивляться на нового офіцера розвідвідділу байдуже, без будь-якої емоції, нічого в тих очах не прочитаєш.

- Товаришу полковник, капітан Денисенко. Представляюсь з нагоди призначення офіцером Другого відділу штабу Вісімнадцятої армії. – Чітко кинув долоню до козирка капітан.

- Доброго дня, товаришу капітан. – Полковник Музиченко підвівся з-за столу і потиснув капітану руку. – Зазвичай після цього офіцера заведено поздоровляти... Але у вас були інші плани...

- Хіба в армії заведено рахуватися з думкою підлеглого? – Капітан ніскільки не здивований: люта баталія з кадровиком за повернення в свій розвідувальний батальйон закінчилася поразкою капітана.

- А як же ж ще! – На обличчі полковника щирий подив.

- Кадровики міркують інакше. – Ввічливо заперечив капітан.

- Юрій Георгійович, чи не так? – Полковник вказав на стілець обабіч столу. – Прошу!

Присів Юрій, на стіл оком кинув. На столі начальницькому жодного папірця зайвого, два телефони праворуч, ліворуч – тека шкіряна, прямо перед полковником – письмове приладдя з календарем.

- Я просив-просив випускника-відмінника, а він, ледь прибувши, в стрій проситься.

- Я, товаришу полковник, з початку війни в розвідці, тому хотів би повернутися в свою роту...

- Скільки часу ви служили в армійській розвідці, Юрію Георгійовичу?

- З початку війни і до контузії в липні минулого року. При поверненні з розвідвиходу... – А про себе капітан подумав: “Буцімто сам цього не знаєш. Особову справу, напевне ж проглядав...”

- Так-так, пам’ятаю, тоді ваша група взяла радянського полковника. Цінний “язик” виявився. – Полковник вказав на орден Вітчизняної війни на грудях капітана. – Це за нього?

- Так точно. Тоді за наказом начальника штабу армії вся група була нагороджена.

- Кажуть, вам щастить?

- Всяко бувало. – Посміхнувся Денисенко.

- А все-таки?

- Щастить, товаришу полковник.

- Ще в училищі ви були нагороджені Гетьманом іменною зброєю...

- Зайняв перше місце по військовому багатоборству на Всеукраїнських змаганнях. – З гордістю підтвердив капітан. – Саме перед випуском, у червні сорок другого...

- Юрію Георгійовичу, чому ви, маючи право вибору місця служби вибрали саме Північну Групу армій? – Різко змінив напрям розмови Музиченко. – Тут ніби з листопада минулого року припинилися бойові дії, армія наша навіть зі складу Діючої Армії виведена, а на сході та півдні війна кипить. От би там вашій діяльній натурі себе проявити! Ви ж на спокійну ділянку прибути вирішили. – Юрій вже спалахнув був, вирішивши, що полковник його в легкодухості підозрює. – Що ви собі легкого життя забажали чи тилового спокою, то ваші нагороди... та й біографія ваша таке припущення геть спростовують. І в вашому віці людям притаманний кар’єризм, в хорошому значенні цього слова. Отже?

- Так точно, товаришу полковник, легкого життя я собі не шукаю... Дійсно, Сіверський фронт вже в грудні минулого року розформований і Вісімнадцята армія зі складу Діючої Армії виведена. Зараз на цій ділянці фронту тимчасове припинення вогню. А на сході та півдні війна йде повним ходом. Проте я надав перевагу Вісімнадцятій армії. І ось з якої причини, товаришу полковник... В ході кампанії сорок третього року українські війська вийшла на кордон держави і далі бойові дії вели війська або союзників, або сформовані в Україні національні частини російської, грузинської, азербайджанської армій. В частинах цих національних армій були, звичайно, українські військовики, і в немалій кількості, проте тільки в якості радників та військових спеціалістів, коли таким частинам передавалися українське озброєння і бойова техніка. Таких частин приблизно половина, а решта озброєні радянськими зразками танків, важкої артилерії, стрілецького озброєння. І хоча зараз йдуть бойові дії в межиріччі Дона і Волги, в Поволжі, на Північному Кавказі, там війна доходить свого кінця...

- А тут, на північній ділянці фронту?

- А тут навпаки, після тривалого затишшя готується новий удар по радянським військам.

- Поясніть. – Полковник задоволено посміхнувся – капітан йому щораз більше подобався.

- Після завершення Білоруської стратегічної наступальної операції потрібно поповнити війська, відремонтувати і відновити пошкоджену бойову техніку, підтягнути тили, поповнити бойові припаси і запаси паливно-мастильних речовин, людей нагодувати та дати їм відіспатися, врешті-решт. Тобто, на цій ділянці фронту настала тривала оперативна пауза. Але після завершення операції пройшло вже чотири місяця, точніше, 144 дні. Згідно воєнної науки, підготовка до наступної операції має вже завершуватися.

- Але ж Вісімнадцята армія скоротилася? В Білоруській наступальній операції ми мали чотири армійські корпуси, зараз їх всього два? Та й бойову техніку армія передає своїм союзникам... Чи не так?

- Це дійсно так. – Погодився Денисенко. – Важкі танки Т-3 “Молот”, матеріальну частину артилерійських бригад ми передаємо союзникам. Але одночасно йде переформування частин армійських корпусів. Ззовні вони так і залишаються армійськими, тобто, об’єднаннями піхотних територіальних дивізій. А всередині дивізій піхотні батальйони отримують бронетранспортери і стають механізованими, в дивізіях формуються важкі танкосамохідні полки, які отримують бойову техніку наступного покоління: важкі танки Т-10 “Боксер”, важкі САУ зі 155-міліметровими гарматами-гаубицями. Танкові полки піхотних дивізій переозброюються середніми танками Т-44 з новими 105-міліметровими гарматами. Артилерійські полки і бригади отримують нові артсистеми, нові гусеничні тягачі. Перелік можна продовжувати і далі, але висновок буде тільки один: Вісімнадцята армія готується до наступальної операції стратегічного значення.

- Що ж, викладачі на Курсах не помилилися – аналітичний склад розуму ви маєте. – Полковник, принаймі так здалося Денисенку, промовив це з іронією, але сказати напевне капітан не міг – вираз обличчя Музиченка був незворушний, то ж Юрко міг і помилитися. Начальник розвідувального відділу тим часом дістав з шухляди люльку, спробував продути її, тільки з цього нічого не вийшло, тому пошукав знову у шухляді, дротинкою прочистив і став натоптувати люльку тютюном. – Сподіваюся, робота у нас вам, Юрію Георгійовичу, сподобається. А коли ні... права подати рапорт вас ніхто не позбавляв.

Розмова перервалася і кілька хвилин обоє мовчали. Полковник робив вигляд, що надзвичайно зайнятий своєю люлькою, а Денисенко міркував, як найкраще відкараскатися від нового призначення: майбутня служба була йому явно не до душі. Але ось люлька, нарешті, задиміла і полковник коротко ознайомив капітана з його майбутньою роботою.

- Вам зрозумілі задачі, які ви будете виконувати? – Запитав, завершуючи розмову, полковник.

- Так точно. Але... – І капітан зробив несміливу спробу відстояти своє право в майбутньому разом зі своїми товаришами по службі в розвідувальному батальйоні на виходи в радянський тил. – Задля кращого виконання покладеного на мене завдання. На місці, як кажуть, видніше...

Вислухавши прохання капітана, полковник похмуро підсумував:

- В своєму батальйоні ви наслухалися теревень про нашу роботу! Так ось, наказую: всі балачки забути! І про мандри за лінію фронту також забудьте! В тил до москалів вас не пошлють, це будуть робити інші. Починати доведеться з азів. Ваша робота буде тихою: отримати зібрані іншими людьми данні і аналізувати їх. Недаремно ж в вашій характеристиці з курсів викладачі розщедрилися і повідомляють, що у вас розвинуте аналітичне мислення. Ось вам і випадає прекрасна можливість довести, як воно розвинуте...

Після цього дістав з сейфу карту з нанесеною обстановкою, останні документи і зведення, і, побажавши Денисенку успіху, запропонував приступати до підсумовування і підбору розвідматеріалів, що буде зовсім не важко, “особливо, коли у вас дійсно розвинуте аналітичне мислення”, не без уїдливості – це вже не здалося капітану – зауважив начальник розвідувального відділу армії.

- У вас ще є питання? – На останнє поцікавився Музиченко.

- Питань немає. Дозвольте йти, товаришу полковник?

- Так. Приступайте до роботи... – Начальник розвідувального відділу армії вже думав не про нового офіцера в своєму відділі, він думав про те, що потрібно повітряну розвідку спрямувати на дальні підступи, де виявлені рокадні дороги, які йшли з півдня на північ, паралельно лінії фронту... – Коли ж робота у нас вам не сподобається... або ви для такої роботи не підходите... ви можете подати рапорт по команді.

Внутрішньо капітан посміхнувся: це була майже перемога. Що ж, можна вважати, що свого він домігся, подумалося капітану. Ну, майже домігся...

Йде капітан Юрій Денисенко штабним коридором, переможно чоботами сяючими поскрипує...

...Його візит в штаб армії і розвідувальний відділ відбувся, звичайно ж, у супроводі одного з офіцерів армійського розвідвідділу. Інакше капітана просто б сюди не пустили. Документи його перевіряли багато разів, перш ніж капітан представ перед начальником розвідки Вісімнадцятої армії...

На початку березня Юрій Денисенко закінчив Вищі курси вдосконалення офіцерського складу. На курси капітан потрапив прямо зі шпиталю, ледве видужавши після контузії. Контузія нічим серйозним не загрожувала і в Денисенка була впевненість, що невдовзі він повернеться в свою частину. Погони старшого лейтенанта Юрко отримав вже в шпиталі, звання вкупі з орденом наздогнали його на лікарняному ліжку. Здавалося, перспективи для молодого офіцера відкривалися райдужні. Та й час був вдалий: армія, в якій він служив, ось-ось мала почати звільнення Білорусі, але... командування розсудило інакше.

І старшому лейтенанту Денисенку на цілих шість місяців довелося стати школярем.

Курси він закінчив з відзнакою, і це було звичним – до війни він тільки й робив, що вчився: спочатку в школі, потім у військовому училищі. Наступного ранку після випуску курс вишикували на плацу і генерал-полковник Прісовський, начальник курсів, зачитав наказ Міністра оборони про присвоєння курсантам чергових звань. Генерал читав без окулярів, далеко відсторонивши руку, деякі прізвища промовляв нерозбірливо і Юрко боявся, що не розчує, коли назвуть його. Але все обійшлося, генерал поздоровив Денисенка з достроковим присвоєнням звання капітан і після невеличкої паузи зачитав доповнення: капітану Денисенку, як відміннику, надавалося право за власним бажанням вибрати місце для проходження подальшої служби. Все складалося, якнайкраще, тому голос генерала глухуватий здавався капітану незвично дзвінким, бліде сонце березневе – сліпучо яскравим, блякле небо весняне – нестримно блакитним. Здається, подумалося йому, доля посміхнулася мені особисто, та ще й на всі тридцять два зуби!

Через кілька годин зі столичного аеродрому він вилетів в Білорусію, на фронт...

...Штаб армії – це концентрація влади жорсткої, нерідко жорстокої, невмолимої та незламної. Загальновійськова (польова) армія – основне оперативно-стратегічне{C}[i]{C} об’єднання Сухопутних військ Збройних Сил Української Держави. Під час війни місцеве населення, промисловість, транспорт і зв’язок на території, де розташована польова армія, використовуються для ведення війни. Життя і діяльність всіх і всього на території, де розташована польова армія, підпорядковується військам. А військами керує штаб. І цей штаб також визначає правила життя на території, де розміщується польова армія.

Найважливішими в армійському штабі є перший, оперативний, і другий, розвідувальний, відділи. За роботою штабів різних рангів Денисенко раніше міг спостерігати збоку, нині ж він сам став офіцером штабу армії, то ж матиме можливість вивчати предмет зсередини.

Капітан Денисенко майже рік війни провів у армійському розвідувальному батальйоні. Правду сказати – не звик він до штабної служби. Там, у розвідбаті не було тиші, тепла і затишку. Там було відчуття постійної небезпеки, під час розвідвиходів простір навколишній часто був сповнений далеким відлунням пострілів, хрипким загнаним диханням переслідуваних людей і злобним повискуванням собак, яких переслідувачі за мить спустять зі шворок. За місяці, проведені в госпіталі і на навчанні Юрій Денисенко відвик від цього. І ось він знову на війні. Але війна цього разу далеко. Поки що він отримав призначення в штаб Вісімнадцятої армії. Тут в коридорах килимові доріжки глушать звук кроків. Тут панує тиша і спокій.

...Штаб Вісімнадцятої армії розташувався в особняку на околиці Вітебська в приміському селищі.

Тут густий старовинний парк оточений високою цегляною стіною. В тінистому парку старі липи рядами – зеленою хмарою огортають головну будівлю, серед них сховану. До комуністичного перевороту це був заміський будинок місцевого багатія. А перед війною і до самого звільнення Білорусі від російської окупації тут був запасний командний пункт радянської загальновійськової армії.

Від воріт до входу дорога йде між стінами густих кущів, вимощена бетонними плитами, як і майданчик перед фасадом, також стіною з кущів оточений. Дорога плавно завертає навколо особняка до нового триповерхового корпусу, його незадовго до війни з тильного боку прибудували до головної будівлі.

Штаб армії, де нині служитиме капітан, має в своєму підпорядкуванні два армійських корпуси і кілька дивізій, серед них одна танкова і одна артилерійська. В порівнянні зі штабами своїх противників та союзників штаби українських армій гранично компактні. Нічого і нікого зайвого. Штаб армії – всього лише два генерали і кілька десятків офіцерів, вузол зв’язку та ще рота охорони. І це все, ніякої бюрократії...

...Через кілька днів Денисенко знав майже все, що стосувалося його прямих обов’язків. Сприяло цьому і те, що начальник розвідвідділу не забув про молодого офіцера: щовечора полковник викликав Юрка до себе для довгої бесіди. Капітан в перші дні на новій посаді ще не зовсім розумів значення отримуваної ним інформації, через нього проходили розрізнені відомості, які ще потрібно було поєднати з тисячами інших. І коли капітан узагальнював зібрані за добу розвідувальні дані, безпристрасне обличчя полковника жвавішало, на тонких блідих губах з’являлася посмішка. Це означало, що Музиченко задоволений. Години вечірніх співбесід ставали коротшими і одного разу полковник пообіцяв молодому офіцеру певні зміни...

Щоденно, без перерви, батальйонними і полковими розвідниками вивчається передній край радянських військ. Всі зміни, які трапляються, негайно наносяться на карту в штабі батальйону або полку: нові вогневі точки, траншеї, ходи сполучення, система ворожої оборони на своїй дільниці відповідальності. Кожної доби, зазвичай вночі, до переднього краю противника виходять дивізійні розвідники. Вони повертаються з пошуку з “язиком” або з новими відомостями про ближній – полковий, дивізійний – тил радянських військ. Інколи розвідгрупи не повертаються. Але ті, хто приходить назад, приносять безцінні відомості про мінні поля, райони оборони, резерви противника в тактичній зоні оборони радянських військ.

Всі ці дані накопичуються в першому відділенні розвідувального відділу штабу армії. Перше відділення керує розвідувальними батальйонами дивізій, розвідувальними ротами полків, артилерійською, інженерною та хімічною розвідкою. Потім зібрані відомості передаються в інформаційне відділення розвідувального відділу штабу армії, тут вони аналізуються, перевіряються різними способами, заносяться на топографічну карту, стаючи позначками графічного відображення всієї оборонної системи ворога.

З радянського боку час від часу з’являються перебіжчики, дивізійні і армійські розвідники приводять з пошуку “язиків”. Полоненими і роботою серед радянських військ займається шостий відділ штабу армії. Взятих розвідниками “язиків” та перебіжчиків допитують якнайретельніше. А потім їхні свідчення в підсумку поступають сюди, в розвідвідділ армії, проте вони потребують особливо ретельної перевірки і повторних перехресних допитів. Тільки після того, коли не залишилося ніяких сумнівів в правильності цих свідчень, вони також ставали додатковими даними на дзеркальному відображенні ворожої оборони.

Над ворожими тилами літає повітряна розвідка. Для цього в армії є окрема розвідувальна ескадрилья. Аерофотознімки російського тилу поступають в армійський розвідвідділ, в відділення технічної розвідки. Технічна розвідка армії займається, в основному, радіорозвідкою, в її розпорядженні армійський батальйон пеленгації і радіоперехоплення. Цілодобово в радіоефірі відслідковується діяльність ворожих радіостанцій. Заводиться окрема тека на кожну радіостанцію: тип, призначення, де знаходиться, кому належить, на яких частотах працює. Кожен вихід радіостанції в ефір фіксується. Особливо цікаві радіостанції, які працюють шифром. Відділення технічної розвідки, крім того, керує підлеглою радіорозвідкою дивізій і полків. Отримані з аерофотознімків, радіоперехоплень та пеленгації дані перепровіряються наземною розвідкою і поступово додають нові дані до суми раніше зібраних.

В радянському тилу діє глибинна розвідка. Нечасті радіограми – за кожною невідомою радіостанцією чекісти і військові контррозвідники московитів полюють оскаженіло, як і за рідкими групами підпільників, – ще більше збільшували глибину бачення оборони, резервів, намірів і настроїв ворожих військ і населення. Глибинною розвідкою займається третє відділення, в його розпорядженні для цього армійський розвідувальний батальйон – минулого літа Денисенко, тоді лейтенант, і сам очолював розвідгрупу в цьому батальйоні, – та роти глибинної розвідки розвідувальних батальйонів двох корпусів та шести дивізій. Глибинна розвідка дивізій і корпусів, на відміну від армійського розвідбату, діяла в ближньому – до ста кілометрів – тилу ворога. Дії рот глибинної розвідки давали змогу армійським розвідникам діяти в більш глибокому тилу росіян, не відволікаючись на розвідувальні операції в прифронтовій смузі противника.

На радянській території діють групи підпільників і агентурна розвідка. Відомості від цих груп поступають в відділення агентурної розвідки. Крім того, в розвідувальний відділ армії поступає інформація про противника з підпорядкованих штабу армії штабів дивізій та полків, від авіаторів, зі штабу Групи армій, а також з розвідувальних відділів сусідніх армій. Постачає інформацію про росіян і контррозвідка – завжди корисно знати, до чого саме проявляє свій інтерес противник.

І от всі ці отримані з різних джерел дані стікаються в інформаційне відділення, де відбувається остаточна обробка отриманої інформації.

Всю зібрану інформацію про противника – радянські війська, – розвідувальний відділ збирає не для забавки, її потребує перший – оперативний – відділ, який займається бойовим плануванням. Щоранку на столі капітана чекала ціла пачка шифровок, які поступили за минулу добу. Робота капітана – розібратися з ними, зміни в складі угрупування ворожих військ нанести на карту, яка знаходиться в першому, оперативному відділі, і на основі цих змін спрогнозувати можливі дії противника на найближчий час...

Через два тижні роботи Денисенко підготував свій перший прогноз: два тонких друкованих листки паперу з назвою “Ймовірні дії 3-ї ударної армії РСЧА на наступний тиждень”. Начальник штабу армії повинен знати все про противника, і щоранку капітан доповідає про зміни, які сталися за минулу добу...

***

На другий місяць полковник Музиченко доповів начальнику штаба, що капітан Денисенко годиться і ввечері, коли інші співробітники пішли вже відпочивати після напруженого робочого дня, викликав молодого офіцера до себе. Це було щось на кшталт посвячення в головну суть роботи армійського розвідника. Полковник відкрив сейф, який стояв у нього за завжди закритою портьєрою, дістав карту Смоленської та Псковської областей з нанесеною на ній обстановкою і розгорнув на столі. Лиш глянувши на карту, Юрій вже не міг відірвати від неї погляду. Капітан відразу ж зрозумів, що коли б росіяни знали про існування такої карти, то не пошкодували б кількох дивізій, щоб тільки знищити її. Працею та життями багатьох людей були добута інформація, яку полковник Музиченко наніс на цю карту. На карту були нанесені прикордонні укріплення, треті і четверті смуги оборони і опорні пункти ворога, його резерви, рокадні і під’їзні дороги з мостовими спорудами, дамбами по берегах річок, шлюзами на каналах, з пропускною здатністю мостів і шлюзів, з габаритами, тоннажем і особливостями їхнього будівництва, мінні поля, що прикривали підступи до населених пунктів, кількість оборонних споруд в селах, містечках і містах...

Денисенко дивився на цю карту і думав про тих людей, які пройшли крізь вогонь, для того, щоб здобути необхідні відомості і допомогти знищити ворога. Полковник скоса глянув на підлеглого, потім повільно згорнув карту і сховав її до сейфу.

- Ось, Юрію Георгійовичу, уточнення цієї карти буде тепер вашою турботою. Ми проробили поки першу частину роботи. Потрібно ще встановити, які частини і з якою зброєю стоять на захисті кордону. Наша армія націлена на Псков і Новгород. Ось ваша ділянка роботи. Хто захищає ці міста, як забезпечити захоплення мостів через ріку Велика? Ви звернули увагу на те, що всі мости і дамби заміновані? Як зірвати ці плани радянського командування? Ось ті питання, яким ви будете віддавати весь ваш час і терпіння...

{C}



{C}

{C}{C}[i]{C}{C} В градації військового мистецтва польова (загальновійськова) армія виконує задачі оперативно-тактичного значення і є оперативно-стратегічним об’єднанням армійських (моторизованих, механізованих і танкових) корпусів та окремих дивізій, бригад, полків, батальйонів.

Profile

stanislavskyi: (Default)
stanislavskyi

April 2017

S M T W T F S
       1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 04:52 pm
Powered by Dreamwidth Studios