stanislavskyi: (Капець мутанту!)
[personal profile] stanislavskyi

Операція “Баторій”-9

Коли в тридцять п’ятому році була звершена реформа Збройних Сил, в найбільш чисельних, Сухопутних військах, залишилося всього п’ять піхотних дивізій, які отримали статус гвардійських, і які стали базовими для відпрацювання тактики бою, організації військ і способів мобілізації.

Решта піхотних і кавалерійських дивізій всіх армійських корпусів була рішуче скорочена, частина їх переводилася на штат територіального війська. Основною одиницею Сухопутних військ стала бригада. Оскільки з двадцять дев’ятого року взяли курс на повну моторизацію армії, формувалися мотопіхотні, механізовані і танкові бригади. І повністю завершити формування тридцяти бригад – по десять кожного типу – вдалося тільки напередодні війни, восени сорок першого року, коли були прийняті на озброєння зразки бронетанкової техніки вітчизняного виробництва: середні танки, бронетранспортери, самохідні артилерійські установки і весь супутній спектр озброєння. Тільки це дуже дороге задоволення – повна моторизація армії, тому територіальні дивізії, а їх налічувалося всього двадцять п’ять після закінчення реформи, залишалися піхотними з дуже незначною кількістю автотракторної техніки, що значно обмежувало маневрені можливості таких з’єднань. Це не вважалося, однак, недоліком, дивізії ж призначені були не для маневреної війни, а для статичної позиційної оборони. Коли всім, від командира дивізії до стрільця піхотного відділення ясна і зрозуміла задача: в окопах сидіти будемо і не пускатимемо супостата на рідну землю, сидітимемо в окопах до перемоги, або до своєї смерті! Однак двадцять п’ять дивізій резервістів надто мізерна кількість, коли російські “визволителі” можуть виставити і сто, і сто п’ятдесят, і двісті стрілецьких дивізій – мобілізаційний ресурс величезного Радянського Союзу це дозволяв зробити: комуністичні вожді могли відразу поставити під знамена до чотирнадцяти мільйонів солдат, а “червоні маршàли” не відмовилися від простої і невигадливої концепції “російського парового котка”. Тому ще в кінці тридцятих була розроблена і опрацьована на навчаннях та маневрах, а в тридцять восьмому і на практиці, проста та ефективна система розгортання нових піхотних дивізій з “партизанських” з’єднань Територіальної Армії Оборони України.
Суть її полягала ось в чому.
Кожна дивізія мали чотири комплекти озброєння, як того, що зосталося ще від сформованих в період становлення Української Держави з’єднань, так і тих, що виробили в двадцятих та тридцятих роках підприємства вітчизняного військово-промислового комплексу.
На складах самої дивізії наявний був другий комплект озброєння, а решта зберігалося в арсеналах, на базах зберігання військової техніки і озброєння. Для чого? Кожна рота та батарея мали всього двоє офіцерів – командира роти чи батареї і командира першого взводу. І коли дивізія знімалася і виходила по тривозі в район зосередження, на місці залишалися заступники командира дивізії, командирів полків, начальників штабів, командирів батальйонів, і від кожної роти і батареї – командири перших взводів. І залишався повний комплект озброєння дивізії. Що це таке? Це скелет дивізії другого формування. Не потрібно формувати нову дивізію заново, вона вже є, всі командири один одного знають, дивізія наповнюється резервістами, вони отримують зі складів озброєння, яке вже є в наявності, – і друга дивізія готова!
Це дуже хороша система. Вона дозволяє мати вдвічі більше з’єднань, ніж їх бачить противник. Тим більше, за попередні роки було підготовлено чотири-шість комплектів особового складу. Бійці і унтер-офіцери, а також молодші офіцери вже знають один одного, вони походять підготовку в цій же дивізії, як правило, це сусіди, колеги по роботі або ж просто добре знайомі люди. Тому на бойове згуртування взводів та рот витрачається зовсім мало часу, всього доба або й кілька годин і друга дивізія може йти в бій.
В період Судетської кризи таким чином всього за тиждень було збільшено кількість територіальних дивізій з двадцяти п’яти до ста піхотних з’єднань. Осінь тридцять восьмого, коли через Карпатські перевали пішли українські дивізії на допомогу Чехословацькій Республіці, показала деяким політичним діячам, що армія Української Держави має достатній потенціал для ведення повномасштабної війни.
З такою ж самою кількістю – двадцять п’ять територіальних дивізій, яка негайно збільшилася в чотири рази – з’єднань ТАОУ вступила українська армія у війну з Радянським Союзом. Для оборони країни цих сил було досить, та тільки однією обороною війни не виграються. Практика показала, що існуюча організація Сухопутних військ достатня для оборони, але Українська Держава не може вести довгу позиційну війну на виснаження, потрібно буде переходити від стратегії виснаження противника до стратегії його розгрому. А така стратегія потребувала рухомих військ. А також панування в повітрі.
То ж йшов пошук нових організаційних форм танкових і мотопіхотних з’єднань.
Основним тактичним з’єднанням Сухопутних військ була дивізія. Ще до початку війни вищі тактичні з’єднання Сухопутних військ організаційно поділялися на важкі дивізії: танкові і механізовані; та легкі: мотопіхотні і територіальні піхотні. Дивізії мали практично однакову організаційну структуру, яка складалася з двох основних елементів: дивізійна основа, до неї входили постійні частини і підрозділи бойового і тилового забезпечення та бойова частина, вона складається з трьох-чотирьох полків по три-чотири батальйони різного роду військ, які й визначають призначення або тип дивізії.
Дві-три дивізії входять до складу армійського корпусу, який є вищим оперативно-тактичним об’єднанням. Навчання і маневри мирного часу і досвід перших місяців війни показав, що саме танковий або моторизований корпус є найбільш потужним і одночасно високомобільним і керованим оперативним[1] об’єднанням для ведення загальновійськового бою, ефективний, як в обороні, так і в наступі.
Саме ця обставина зумовила переформування в Українській армії дивізій ТАОУ в моторизовані і танкові корпуси, до складу яких входили танкові[2], механізовані[3] і мотопіхотні[4] дивізії...
За планом, чотири піхотні дивізії Вісімнадцятої армії переформовувалися в армійські корпуси. Переформовані дивізії, які знаходилися на дніпровському плацдармі, призначалися для головного удару і прориву на всю глибину оборони противника аж до Рєчиці, де вони мали вийти на оперативний простір. При цьому радянській розвідці досить важко буде встановити факт переформування дивізій. На передньому краї залишалися ті ж самі піхотні батальйони територіальних піхотних дивізій. По вже не раз відпрацьованій схемі з територіального з’єднання виділявся кістяк дивізії другого формування і в близькому тилу за кілька днів з’являлася нова піхотна дивізія. Тільки цього разу вона мала іншу структуру і штати: формувалася моторизована піхотна дивізія. Озброєння і бойову техніку нові з’єднання отримували прямо з заводів, які вже з весни сорок третього року працювали в режимі військового часу. Таким чином Шістдесят п’ята піхотна дивізія ставала Шістдесят п’ятим моторизованим корпусом в складі Шістдесят п’ятої і Сто шістдесят п’ятої мотопіхотних і Одинадцятої танкової дивізій...
До останнього часу ділянку прориву на дніпровському плацдармі займала Шістдесят п’ята територіальна піхотна дивізія. Тепер піхотні батальйони дивізії відвели в тил, в третій ешелон, а на їхнє місце висувалися підрозділи Сто шістдесят п’ятої інженерно-штурмової бригади. Зміна пройшла на протязі двох ночей і штурмові батальйони, яким випадало наступати в першому ешелоні, сіли в окопи переднього краю, до цього зайняті рідким ланцюжком підрозділів Шістдесят п’ятої дивізії.
Зміна відбувалася зі всією необхідною обачністю, нічна тиша нічим не порушувалася, непомітно для росіян. Нові частини, займаючи вчора і сьогодні передній край, старанно спостерігали за противником. Командири батальйонів і рот, та й більшість командирів взводів, вже побували тут, але унтер-офіцери і рядові бійці прийшли сюди, на цей передній край, вперше; а саме їм випадало першими підніматися в атаку, і вони також повинні освоїтися і звикнути до того, що лежало перед ними.
Слідом за батальйонами двох інженерно-штурмових бригад першого ешелону, впритул, присунуті були дивізії другого ешелону, Тридцять четвертий армійський корпус.
Щоб все це відбулося швидко і тихо, точно в призначений термін, знадобилося особливо велике напруження в роботі всіх штабних і тилових служб. І повертаючись на командний пункт армії, Даниленко, попри те, що довелося декого покартати за різного масштабу недоліки – без цього жодна велика справа не обходиться – відчував почуття великої вдячності до людей. Бо, коли казати правду, без старання сотень і тисяч людей, які, кожен на своєму місці, роблять свою справу, командувач армії один, сам по собі, безсилий. Хоча, здавалось би, цьому тверезому усвідомленню заважає посада командувача армії і звичка, що з цією посадою пов’язана, говорити і писати “...Я наказав”, “...Я вирішив”...
Попрацювали з начальником штабу над можливим розвитком подій на плацдармі цієї ночі, час від часу викликаючи офіцерів оперативного відділу. Потім, переговоривши з командирами штурмових бригад і піхотних дивізій на прип’ятських і дніпровському плацдармах, командувач викликав начальника інженерної служби армії полковника Яблонського. Олексій Яблонський був військовим інженером ще у Велику війну і не квапився доповідати, що у нього все в порядку. Все, що належало зробити до початку наступу, він зробив, зробив і понад це, за своєю ініціативою. І всі недоліки, помічені командувачем, виправив. Але сам залишався невдоволеним інженерним забезпеченням операції і, вже йдучи, сказав:
- Нам би ще доби три, товаришу командувач. Ну, хоча б дві...
- Чого захотів! – Усміхнувся Даниленко. – Тепер нам і години зайвої ніхто не дасть!
Потім прийшов начальник медичної служби. Відпустивши його, поговорили з авіаторами, чи не завадить погода завтрашній роботі. Командир авіаційного корпусу, приданого армії, – колись вчився разом з командувачем армії на командному факультеті Військової Академії, – заспокоїв, а Даниленко себе за цей дзвінок подумки вибатькував. Дзвінок авіаторам – зайвий, однак все-таки не втримався!
І нічого тут не поробиш, чим ближче до справи, тим сильніше турбуєшся.
- Головна задача авіаторам на весь сьогоднішній і завтрашній день – захист плацдармів. Коли штурмовики будуть діяти так, як вчора і сьогодні –дідька лисого вони нас з плацдармів зможуть зіпхнути. – Сказав Даниленко наостанці, відчуваючи досаду на самого себе.
Пропрацювавши з начальником штабу ще близько години і сказавши йому, що повернеться о двадцять третій годині, Даниленко зібрався піти до себе, трохи перепочити після важкого дня. Сівши за стіл, з подивом побачив, що на ньому нічого не зосталося. Все, що до цього часу намічено було зробити, все було зроблене. Кілька хвилин сидів, відчуваючи втому від напруги дня, і щоб позбутися калейдоскопічного мигтіння подій останнього часу, навіть думки про війну і завтрашній день намагався прогнати.
Він сидів непорушно досить довго, відчуваючи, як поступово витікає з тіла втома...
Глянувши на годинник – хвилинна стрілка не дійшла двох поділок до цифри 12, генерал поквапився до штабного модуля, де чекав начальник штабу. Вийшовши, з тривогою підняв до неба обличчя, чи не накрапає дощ? Але ні, це лиш здалося, тільки вітер шумів в листі. Він вже підходив, коли дуже далеко, за спиною, виник ледве чутний гул літаків. Даниленко зупинився і прислухався. Гул міцнішав і розходився хвилями.
Начальник штабу, коли командувач зайшов, розмовляв по телефону.
- Авіатори телефонували. – Поклавши трубку, сказав Стеценко. – Дивізія дальніх бомбардувальників уже в повітрі. Пішли на цілі.
- Що ж, потрібно вважати – дійсно почали! – Сказав Даниленко.




[1] військове мистецтво ділиться на рівні: тактика, оперативне мистецтво і стратегія. Все, що стосується бойових дій і зброї частин і підрозділів до дивізії включно – тактичний рівень військового мистецтва. Бойові дії корпусів, армій, фронтів і флотів – оперативний рівень. Все, що вище фронту – стратегічний рівень військового мистецтва. Це груба градація. Існує більш точна градація. Все, включно до дивізії – тактичний рівень; армійський піхотний (стрілецький) корпус – оперативно-тактичний; рухомий (танковий, механізований, моторизований піхотний) корпус, польова (загальновійськова) армія – оперативний; танкова (механізована) армія, оперативне командування, фронт (група армій, флот, військовий округ) – оперативно-стратегічний; Група фронтів, Головне командування напрямку, Головне Командування – стратегічний рівень військового мистецтва.
[2] Танкова дивізія – відноситься до важких з’єднань Сухопутних військ. В складі ТД три танкових, один механізований полк, полк САУ (72 155-мм самохідні гаубиці), зенітний артилерійський полк (48 ЗСУ-37-2, 24 БТР-ЗПУ-4), моторизований розвідувальний батальйон, моторизований інженерно-саперний батальйон, батальйон зв’язку, рухома автотанкоремонтна база, медико-санітарний батальйон, інші підрозділи забезпечення. Танковий полк складається з трьох танкових батальйонів (по 31 середньому танку), механізованого піхотного батальйону (45 гусеничних МТЛБ-БТР), дивізіону САУ (24 114-мм самохідні гаубиці-гармати), зенітний дивізіон (24 ЗСУ-37-2), моторизована розвідувальна рота, моторизована інженерно-саперна рота, інші підрозділи забезпечення.
[3] Механізована дивізія – відноситься до важких з’єднань Сухопутних військ. В складі МД три механізовані полки, танковий полк, гаубичний сап (72 155-мм СГ), сзап (48 ЗСУ-37-2, 24 БТР-ЗПУ-4), мрб, місб, батальйон зв’язку, медико-санітарний батальйон, рухома автотанкоремонтна база, інші підрозділи забезпечення. ТП аналогічний ТП ТД. Механізований полк складається з трьох механізованих батальйонів (по 45 гусеничних МТЛБ-БТР), танковий батальйон (31 середній танк), сад (24 114-мм СГГ), зенітний дивізіон (24 БТР-ЗПУ-4), моторизована розвідувальна рота, моторизована іср, інші підрозділи забезпечення.
[4] Мотопіхотна дивізія – відноситься до легких з’єднань СВ. В складі МПД три моторизовані полки, гаубичний артилерійський полк на механічній тязі, артилерійський полк самохідних гармат-гаубиць (48 САУ гармат-гаубиць калібром 87,6-мм), зап (24 АЗГ-57, 24 ЗПУ-4), автомобільний батальйон, рухома авторемонтна база, мрб, місб, батальйон зв’язку, медико-санітарний батальйон, інші підрозділи забезпечення. Мотопіхотний полк складається з трьох мотопіхотних батальйонів, артилерійського дивізіону (24 87,6-мм гармати-гаубиці), зенітної артилерійської батареї (6 57-мм АЗГ, 12 ЗПУ-4 ) моторизованої розвідувальної роти, моторизованої іср, інші підрозділи забезпечення.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

stanislavskyi: (Default)
stanislavskyi

April 2017

S M T W T F S
       1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 04:54 pm
Powered by Dreamwidth Studios