stanislavskyi: (Капець мутанту!)
[personal profile] stanislavskyi

Операція “Баторій”-4

2

...Прикритий дерном пісок брустверів на боці противника світлів плішинами на бурому прибережному пригорбку – дерен висох і трава втратила свою зелень. З початку війни стрілецька дивізія росіян захопила на нашому березі Прип’яті чималий плацдарм і проти нього тут встав в оборону піхотний полк нашої територіальної дивізії. За рік оборона і наша, і ворожа, облаштувалася, встоялася, утряслася і на стороннього спостерігача справила б враження природності і стабільності.

Звідси добре проглядалися радянські позиції, які розташувалися на горбкуватому узліссі, за ними в кілометрі рівнина спускалася до самого берега Прип’яті. Але дві доби тому оборону батальйону розтягли – якийсь полк дивізії вивели в тил для поповнення чи переформування – і рівновага протистояння враз порушилася. І те, що з цих ворожих, вже майже рік розташованих на нашому березі річки, позицій також проглядається нова лінія нашої оборони, не радувало, але й не хвилювало: прийде час і все прийде в норму, а вогонь скрізь може дістати.

За низькими хмарами зависло сонце, готуючись пірнути за горизонт, – їхні краї віддавали в жовтизну і рожевість. Померхла трава схилилася назустріч нашим траншеям – подув рівний і несильний північно-східний вітер. Пригорбок спадисто спускався до заболоченої лощини. Майже по самій її кромці йшли окопи передової охорони росіян – добре замасковані, одначе мілкі – в них виступала вода і москалі в них ходили пригінці. Далі тягнувся купинястий луг з пучками бурих трав, коричнево-туманний чагарник, потім знову купинястий луг. А ще далі звивалися траншеї переднього краю з буграми дзотів і щілинками ходів сполучення, а вже за горбистим берегом – Прип’ять. Ріка текла вздовж передової, то наближаючись метрів на триста-чотириста, то віддаляючись на кілометр-півтора. На тому боці ночами гули невидимі з нашого берега машини, які підвозили все, що потрібно було військам на передовому плацдармі з ближніх тилів.

Над переднім краєм – тиша осіннього дня. Але луг залишався таким же самим соковито-зеленим, можливо по контрасту з чорними вирвами від снарядів і мін на нічийній смузі і там, де проходили траншеї.

- Товаришу капітан, по моєму, вони зранку відходять в другі траншеї. – Висловив здогад командир сьомої роти лейтенант Зайченко. – А там у них і несправжні є. Я примітив.

- Примітив? Яким чином? – Командир третього батальйону капітан Сташенко підняв бінокль.

- А там, де справжні, вони маскування обновлюють часто, а на хибних – ліньки, воно жовтіше...

Дійсно, перед узліссям висохле листя маскування помітно виділялося, тягнулося, петляло жовтіючим валом. Комбат задумливо сперся підборіддям на бінокль.

- А як би це перевірити? –Обернувся він до командира роти.

- Перевіряли. Вчора хлопці з передової охорони підбиралися майже до самих окопів. Кажуть, нікого там немає, жодного звуку не чути... Пусті...

- Не факт... Не факт... – Капітан гостро глянув на ротного. – А запалювальні набої в тебе є?

- Можна принести з пункту бойового живлення.

- А ну пошли за ними. – Наказав Сташенко, ще не впевнений, що його задум справдиться.

Коли посланий боєць повернувся, швиденько спорядили запалювальними ланку стрічки.

- Надіньте, товаришу капітан. – Простягнув його свого шолома лейтенант, коли комбат піднявся було на сходинку.

Перша черга легкого кулемета не досягла мети. Капітан збільшив приціл і натиснув спусковий гачок. Вгледівся. Влучив чи ні звідси не розгледіти, а те, чого очікував, також не з’явилося... Дав ще одну чергу... Сташенко вже прибрав кулемет з брустверу, коли спостерігач, який слідкував за російськими траншеями, радісно щось вигукнув. Над рудим валом затемнів, закучерявився димок, зблиснув язичок полум’я і, роздмуханий вітром-низовиком, поповз, як по пороховому шнуру далі.

А потім трапилося те, чого ніхто в наших траншеях не очікував.

Листя, яке ймовірно маскувало кулеметне гніздо, раптом спалахнуло і, забувши про іншу небезпеку, обслуга кулемета вискочила з окопу. Збоку двічі ляснули постріли, один з росіян змахнув незграбно руками і впав долілиць, і другий кацап було спіткнувся, але за мить підхопився і стрибаючи по відкритому міжтраншейному простору довгими стрибками, як заєць, скочив в другу траншею.

В стрічці кулемета ще залишалися набої і капітан повів вогонь короткими чергами. В свою чергу, росіяни не забарилися з відповіддю, прикрили свою першу траншею вогнем з глибини. Помітивши переполох в окопах противника, відкрили вогонь чергові кулемети роти... Москалі відповіли, потім підключилися батальйонні міномети і з одного, і з іншого боку. Куди й подівалася тиша цього осіннього вечора...

Коли за півгодини гармидер стих і все попереду знову заціпеніло, затаїлося, капітан, побачивши збентежене, майже ображене обличчя Зайченка, засміявся:

- А казав – оманливі... Начинка-то справжньою виявилася! – І підморгнув задоволено.

Однак начальник штаб батальйону старший лейтенант Ямпольський, коли Сташенко розповів про причину шуму на передовій, стривожився.

- Ось це мені й не подобається. – Діловито зауважив він на слова комбата. І пояснив своє невдоволення. – Вчора вони були пустими, це точно... Полкова розвідка минулої ночі нічого там не виявила...

- Мені теж не подобається. – Погодився комбат. – Виходить, супостат підтягнув до передової лінії якісь нові підрозділи. Для чого? Потрібно доповісти в штаб полку... І самим вжити запобіжних заходів...

Підстави для занепокоєння у комбата були. Полк займав оборону на ділянці завдовжки більш, як сім кілометрів. В першому ешелоні були два піхотних батальйони – по кілометру траншей на роту. А на плацдармі засіла повнокровна стрілецька дивізія “червоних”. Правда, ще один батальйон полку займав оборону в другому ешелоні за два з половиною кілометри від передової, але сподіватися можна було тільки на вогневу перевагу українців: 134 полк і один батальйон 135 полку підтримували більше двохсот артилерійських стволів калібром 87,6 міліметра – дивізійний артполк і окрема артилерійська бригада.

Батальйон зайняв позиції на передовій тиждень тому, після тижневого відпочинку в другому ешелоні – командування суворо дотримувалося статутних вимог: два тижні на передовій, тиждень в тилу. І зміни, які відбулися за час їхнього перебування в другому ешелоні, потрібно було обдумати і знайти причину. До того ж, старий начштабу батальйону ще перед виходом на відпочинок був відкликаний і зараз прийняв командування батальйоном у новосформованій дивізії, яку, за чутками, мали відправити на південь, де ще з літа йшли безперервні бої. А новий начальник штабу батальйону ще недавно командував сьомою ротою, в якій сьогодні надвечір побував комбат і виявив істотні зміни у супостата. Щоправда, капітан Сташенко обдумав ці зміни в обстановці на передовій і вжив відповідних заходів. Він обговорив з командиром сусіднього батальйону отой гармидер – стики завжди потрібно контролювати особливо.

Коли б начальник штабу батальйону залишався старий, можна було б просто повідомленням про вжиті заходи обмежитися, але старший лейтенант був зовсім зеленим, а капітан був не тільки командиром батальйону, він Статутом Бойовим зобов’язаний ще й вихователем для підлеглих бути.

- Отож, Іване Григоровичу, яких заходів ми маємо вжити? – Зазвичай командирське навчання проводилося на сон грядущий. – Тільки спочатку скажи мені, для чого той кулеметик росіяни там встановили? Для того, щоб від нас відбиватися чи для того, щоб нас трішечки відлупцювати?

- Ну, точно не для того, щоб від нас... – Ямпольський розгорнув нещодавно закінчену схему нового району оборони батальйону, якою, до речі, дуже пишався. – Атакувати росіян з траншей сьомої роти ніхто не буде, москалі і самі не дурні, і нас дурнями не вважають. Тільки ж і вони наносити по сьомій роті свій удар тут також не будуть. Навіть, коли ввірвуться в траншеї з флангів, їм це нічого не дасть. Позиції в долинці, з більш високих місць вдарять наші кулемети, і зайняті траншеї не врятують – вогонь дістане зверху. Коли тут і атакувати, то атакувати стик з другим батальйоном. Хоча ще нічого не відомо, противник може вдарити по всьому фронту батальйону, а то й полку.

- Що ж, логічно. Але вони вже вдаряли, ще рік тому і нічого доброго не вийшло з тих ударів. – Капітан з задоволенням роздивлявся дбайливо, з старанністю і любов’ю накреслену схему. – Тому про атаку батальйону чи полку поки що говорити не будемо. Більш ймовірним була б розвідка боєм. Так?

- Схоже, що так. – Погодився начштабу. – Схоже, кулемет цей в разі проведення розвідки боєм поставлений москалями прикрити відхід у свої траншеї, щоб ми на їхніх плечах до них туди не ввірвалися.

- Тому про наші міркування повідом у штаб полку, а з сусідом праворуч я про це вже погомонів...

...За трьома накатами бліндажа, в землі, передова майже не прослуховувалася. І в сирій теплуватій темноті думалося особливо тривожно. За накатами шурхотіли миші, по-домашньому і якось весело. Зрідка, коли десь вибухав снаряд, до шурхотіння додавався шерех – обсипалася підсохла земля. Капітан пововтузився, влаштовуючись зручніше, попустив ремінь на дві дірочки – з того часу, як батальйон розтягнули, спали не роздягаючись, – і навіть став похропувати, коли відразу, обвалом, на оборону батальйону посипалися міни. В перші секунди пробудження, напівсонному, йому здалося, що загуркотіли під високим склепінням училищної казарми підбори курсантів і котки станкових кулеметів: йому наснилося на залишку ночі рідне Одеське піхотне училище. Ще напівсонний, та вже на ногах, затягуючи ремінь і зсовуючи кобуру з живота назад за спину, капітан знав, що сипалися міни – вони по-особливому, противно вили і вибухали нібито поверхнево, без глибинного снарядного тремтіння.

Ось неподалік вибухнув вже снаряд – земля здригнулася, забрязкотіли на столі алюмінієві кружки та казанок з залишками чаю. Капітан відзначив про себе, що противник водить артилерію. Та смутна тривога, яка гризла з вечора, зміцніла, а сам він ніби-то роздвоївся.

“Ну, ось... почалося. Почалося.” – це була найперша думка.

Сташенко побачив свого зв’язкового, що німотно розкривав рота, а що саме він кричав, годі було почути – пролунав новий оглушливий вибух зовсім неподалік і вибухова хвиля зірвала брезентову запону, яка заміняла двері. Близько заторохтіли-закашляли, ніби захлинаючись цим кашлем зенітні автомати – згори напливав дзвенячий гул моторів. Капітан схопив пістолет-кулемет і вискочив назовні. Зверху падали грудки землі, а в проміжках диму, що нависав над бруствером, мигнув силует літака, який виходив з піке.

Поступово, хоча ця поступовість і зайняла всього секунди, Сташенко взяв себе в руки. Після думки про початок ворожого наступу, прийшла впевненість в тому, що москалі не можуть так довго і так бездарно стояти на місці, коли на півдні наші війська вийшли до берегів Дону. Противник повинен був помітити, що тут ми знімаємо з передової частини і відводимо їх в тил. А потім – куди їх? І дурневі зрозуміло, на південь. Там зараз головне. Противник не може не помітити, що оборона батальйону розтяглася, і зараз, коли заболочений берег за літо підсохнув, зобов’язаний довбонути. В самий раз вдарити по сухому...

Капітан поки що не знав, що виведена з передової дивізія зупинилася в лісах зовсім недалеко і відпрацьовувала задачі наступального бою. Відпрацювання цих задач вона вела так, що не бачити цього противник не міг... І, звичайно, Сташенко не міг знати, що зважаючи на наші успіхи на півдні, у противника, який протистояв його дивізії, не все було в порядку – вище командування вимагало створення маршових підрозділів, бажано з добровольців, для відсічі зазіхань нахабних хохлів на “іконні російські землі”.

Для того, щоб відправити ці маршові поповнення, російське командування мало точно знати, що замислили хитрі хохли і чи не з’явилися у них в глибині нові частини, які готуються тут до наступу...

From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

stanislavskyi: (Default)
stanislavskyi

April 2017

S M T W T F S
       1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Oct. 23rd, 2017 04:49 pm
Powered by Dreamwidth Studios