stanislavskyi: (Капець мутанту!)
[personal profile] stanislavskyi

До Варязького моря-19

...На своєму новому командному пункті полковник Штриголь розмістився, як завжди, ґрунтовно, по-хазяйськи. В бліндажах встановлені столи, поруч обладнано вузол зв’язку, телефонні дроти протягнуті до командних пунктів батальйонів. Керувати бригадою полковник волів з комфортом. Однак потрібно і саперів радянських вдячним словом згадати: стінки траншеї оплетені хворостом, по дну прокладені містки – а раптом дощ?
Полковник діяв впевнено, проінструктував командирів першого і другого батальйонів, третій аеромобільний піхотний батальйон діяв окремо, його командир ще до висадки знав свою задачу: прикрити бригаду від удару з півночі, від Ленінграду, і діяв самостійно.
Ввечері начальник штабу бригади майор Залізюк добове зведення приніс, його командиру підписати потрібно і потім в штаб армії радіограму відправити належить. Поклав полковник листок на стіл. Зведення коротке зовсім, сторінка з командирської книжки. Весь день бригади в ньому розписаний. “Об одинадцятій годині дванадцять хвилин перший АПБ[i] прийняв бій...”
Росіяни не загаялися виявити десант, вже об одинадцятій годині кинули проти десантників мотострілецький полк НКВС, який дислокувався на схід від Луги в районі Городні. Ці витязі в зелених кашкетах чистили тили Діючої армії від дезертирів та повстанців, що по селам довколишнім комуністів разом з прихвоснями комуністичними та чекістами на берізках вішати або в колодязях і ріках-озерах топили.
Росіянам було відомо, що батальйон українських десантників зайняв один з вузлів фортифікованого району. Для того, аби знищити десант, вирішили в радянському штабі, мотострілецького полку НКВС вистачить цілком. Чотири батальйони чекістів посадили на автомобілі і повезли на захід...
Полк мав автотранспортну роту і кожен батальйон – автотранспортний взвод. Тому і називався мотострілецьким. Мотострілецький полк НКВС відзначала висока мобільність і потужне озброєння: танки Т-34 і гаубиці М-30. Вони відмінно вміли робити облави на повстанців, проводити масові розстріли заручників, давити селянські бунти і пороти шомполами вагітних селянок. Тим не менш, значного спротиву місцевого населення командування чекістського полку не очікувало. Сподівалися в Кремлі, що після війни Громадянської втихомирили-таки люд, а воно он, як вийшло...
Повітряна розвідка вчасно виявила підхід противника, штурмові гелікоптери розгромили танкову роту, а артилерія розметала на тріски колону. Отримав десант передишку коротку перед головний боєм.
І бій той не забарився.
Досить скоро звістка про десант дійшла до штабу 3-о Прибалтійського фронту. Дізналися і про розгром штабу 6-ї армії, і про втрачене керування бойовими діями стрілецьких дивізій та танкових бригад. Однак ненадовго: знайшовся вольовий командир, взяв керування діями з’єднань в свої руки, підкорив волі своїй командирів дивізій та бригад, проти десанту стрілецькі полки і танкові батальйони кинув.
Кинути кинув, але панування в повітрі було за українською авіацією. Винищувачі закрили небо для російської авіації, тому можна десантникам не боятися удару з повітря. Пікіруючі бомбардувальники і штурмовики над дорогами висять, громлять на марші колони радянської піхоти і танки росіян; над залізницями, шосейними дорогами і путівцями баражують винищувачі-бомбардувальники, нищать автоколони і окремі легковики та вантажівки, навіть за окремими підводами і кінними візками ганяються. Тому на значній віддалі авіація і артилерія десанту б’є ворога, до рукопашної сутички справу не доводячи.
А коли сонце свій зеніт пройшло і бій в самому розпалі був, доповів командир одного з розвідувальних дозорів, які шляхи-дороги в тилу бригади контролювали: вийшов на розвідників радянський стрілецький полк з оркестром та розгорнутим знаменом і в повному складі в полон здався. Командир полку радянський майор Кононов просить командира десантників хвилину йому приділити.
Майора негайно до командира бригади доправили. Майор Іван Микитович Кононов, до того начальник оперативного відділу 2-го кавалерійського корпуса, в командування 436 стрілецьким полком 155 стрілецької дивізії вступив з січня сорок третього року і формував полк заново після того, як 155 стрілецька дивізія понесла важкі втрати на Харківщині в вересневих боях сорок другого року.
Полк і дивізія залишалися в тилу, займаючись бойовою підготовкою. Майор Кононов, за вересневі бої нагороджений орденом Червоного Прапора, на той час прийняв рішення перейти на бік українських військ з метою боротьби проти комуністів. І полк свій формував з тих, хто поділяв його погляди.
Двадцять п’ятого червня сорок четвертого року полк підняли по бойовій тривозі і кинули проти українського десанту...
Полковник Штриголь не став довго роздумувати: ось тобі, майоре, два батальйонних вузли опору, займай їх своїми батальйонами і воюй з комуністами! А ми тобі допоможемо, чим Бог пошле...
На той час відзначився і командир третього ПДБ: його бійці знайшли на дальній колії двадцятитонну цистерну зі спиртом і п’ять тонн побутового гасу в одному зі міських складів. Змішали – і вийшло чудове пальне. Заправили цією сумішшю два десятки тягачів – і за годину на вогневих позиціях стояли два дивізіони гаубиць, по дванадцять М-30 у кожному, і всі двадцять польових гармат БС-3. Половину захоплених гаубиць десантники передали полку Кононова, разом з двома батареями польових гармат...
Коротко, без емоцій виклав начальник штабу все, що за день цей трапилося. Виконала бригада задачу, на неї покладену: штаб армії радянської разом з вузлом зв’язку знищений, база артилерійська захоплена і вся артилерія ворожа нам на службу поставлена. І навіть більше того: відразу стрілецький полк РСЧА на наш бік перейшов і разом з нами за звільнення своєї землі проти комуністів кремлівських воює.
Перейшов полковник до наступного пункту і спохмурнів.
Бо пункт наступний про втрати.
Тут потрібно згадати добрим словом саперів радянських, які укріплений район зводили. На совість все зведено, гріх скаржитися. Укриття добрі споруджені, надійні: перекриття бліндажів тримає гаубичний 122-міліметровий снаряд. За день бою бригада втратила всього дванадцять бійців вбитими і померлими від ран. А важкопоранених відразу в шпиталь фронтовий гелікоптерами переправляли...
...Ще з Великої війни у військовій медицині є поняття “золотої години”: якщо на протязі першої години після поранення бійцю буде надана повноцінна медична допомога, це врятує життя в дев’яти випадках з десяти, затримка більш, ніж на годину, приведе до того, що з десяти поранених виживе тільки один.
В українській армії до війни з Радянським Союзом готувалися і готувалися належним чином. І до збереження життя своїх солдатів ставилися серйозно, про “золоту годину” знали.
Проблема “золотої години” на війні може бути вирішена тільки радикальною зміною всієї структури надання медичної допомоги пораненим. Тут важливим є все: індивідуальні аптечки (від пакетів перев’язочних, які під час Світової війни використовували, в українській армії відмовилися рішуче і безповоротно), перев’язочні засоби, медичне спорядження, час і способи евакуації поранених.
Як правило, на полі бою пораненим надають допомогу санітари, а потім багато часу витрачається на евакуацію пораненого в тил. Під час транспортування поранені вмирають або потрапляють в шпиталь у стані, коли медицина вже безсила. Це стається тому, що при більшості бойових поранень дуже швидко – за п’ять-десять хвилин – розвивається серйозне і смертельне ускладнення – шок. Він приводить до розладнання дихання і серцевої діяльності. Ще одна небезпека – втрата крові: поранений боєць може стекти кров’ю за десять-п’ятнадцять хвилин.
Ще до війни в Україні ці проблеми були вирішені різними шляхами. Основним було рішення включити в бойові підрозділи військових лікарів для надання медичної допомоги прямо на полі бою. Військовий лікар може зробити багато чого. В сьогоднішньому бою ворожий снайпер влучив прямо в шию командиру однієї з рот. Всі дихальні шляхи були понівечені, однак людина ще жила. Секунди вирішували все. Лікар батальйону швидко вставив в горло тубус і відкачав кров з легень. За годину поранений був вже на столі хірурга в армійському шпиталі – евакуювали гелікоптером. Людину було врятовано.
Важливим також є час евакуації пораненого. Для цього ще з часу Синайського конфлікту почали використовувати гелікоптери Сікорського. Та війна стала своєрідним випробувальним полігоном не тільки для військової техніки, але й для новітніх способів порятунку життя пораненого бійця. Гвинтокрилі машини евакуюють поранених прямо з поля бою до стаціонарних шпиталів глибоко в тилу.
Перев’язочні пакети були замінені на індивідуальні аптечки, де є спеціальний джгут для зупинки кровотечі, коли боєць поранений в ногу чи руку, спеціально розроблені одноразові протишокові шприци з морфієм та багато інших новинок...
Грюкнуло щось на вході в бліндаж і на порозі черговий офіцер з’явився:
- Товаришу полковник, з півдня танки підходять! – Повідомив старший лейтенант. – Наші танки!
Разом з черговим офіцером в бліндаж ввірвався гул танкових дизелів...



[i] АПБ – аеромобільний піхотний батальйон.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

stanislavskyi: (Default)
stanislavskyi

April 2017

S M T W T F S
       1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 11:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios