stanislavskyi: (Капець мутанту!)
[personal profile] stanislavskyi

До Варязького моря-16

...Командирський “луаз” проїхав мимо вузьких двориків, збитих з дощаника будов, які аеродром маскували, і звернув до льотного поля.

Полковник Штриголь вийшов з машини, наказав водію повертатися в частину, махнув йому на прощання рукою і пішов до будівлі, що виконувала роль аеровокзалу. Кілька пасажирів від бар’єрчика дерев’яного до літака йшли, серед них полковник помітив тільки одного військовика, що здався полковнику знайомим. І Віктору Михайловичу захотілося сісти поряд з цією людиною. То ж він поспішив піднятися в салон військового транспортника. Бо добре мати в дальній дорозі доброго супутника. Той скинув кашкета і прилаштував його на верхній поличці разом з пласкою валізою. Коли військовик обернувся, полковник побачив генеральську зірку на польовому погоні, пізнав його і здивувався.
- Копичко! Афанасій! – Військовик підвів голову, подивився на Штриголя і обличчя його розплилося в посмішці від несподіваної радості.
- Вікторе! – Штриголя підштовхнули пасажири, яким він загородив дорогу. Полковник зробив крок вперед і потрапив прямо в обійми генерала. Стояти в проході було незручно і вони пройшли вперед.
Військово-транспортний КС-3 був змішаного типу: спереду біля пілотської кабіни три ряди крісел, за ними вантажний відсік заставлений стандартними контейнерами з газотурбінними двигунами для гелікоптерів. Генерал запропонував полковнику місце біля борту, сам сів поряд з проходом. Штриголь вмостився зручніше біля ілюмінатора – майже дві години польоту потрібно було провести з користю.
- Поздоровляю! – Кивнув Штриголь на новенькі генеральські зірочки.
- Ну, ти недалеко відстав. – І генерал вказав на орденські стрічки на грудях полковника.
Штриголь тільки посміхнувся – на грудях Афанасія Копичка орденські стрічки також тіснилися в три ряди. Крім орденських стрічок там були і нашивки за поранення – дві червоні і дві золоті.
Доля звела їх разом давним-давно. Сотник Афанасій Копичко в липні двадцять дев’ятого року начальником штабу танкового батальйонну був – хорунжий Віктор Штриголь в тому батальйоні прийняв танковий взвод. А за три місяці військова реформа почалася і вся Українська армія на нові персональні звання перейшла. А потім доля розвела їх – майор Копичко під час Кубанського повстання начальником штабу одного з повстанських полків був. Лейтенант Штриголь воював в кубанських плавнях під командою підполковника Даниленка. Потім старший лейтенант Штриголь відзначився в сороковому році, під час Суецького конфлікту. Знову доля звела їх в сорок другому році – капітан Штриголь отримав наказ сформувати другий батальйон в 103-й повітряно-штурмовій бригаді, начальником штабу бригади був підполковник Копичко. А вже у вересні сорок другого року батальйон Штриголя, переданий в якості посилення 101-й аеромобільній бригаді, вів бої на Таманському півострові. Незабаром всі батальйони і роти бригади воювали на північному напрямку, руйнуючи тили радянських військ...
Літак швидко набрав висоту і, обійшовши з заходу Київ, пішов на північ над долиною Дніпра. Під крилами його лісів Полісся панорама. В суцільному зеленому килимі пропливали внизу неширокі русла дніпровських приток. Пройшовши Чорнобиль, над устям річки Уж літак взяв курс на Вітебськ. Маршрут літака став зовсім мирним, більшість пасажирів – цивільні, навіть дві жінки. Літак йшов низько, на висоті приблизно трьохсот метрів, ніби льотчики вирішили показати пасажирам все, що війна, розв’язана росіянами проти Української Держави, залишила на білоруській землі. І охоплюючи поглядом довкілля, полковник бачив, що нове життя поступово перемагає двадцятирічний комуністичний морок.
- Ти нині де воюєш? – Запитав Віктор, обернувшись до генерала.
- Там же, де й ти, у Даниленка. – Сказав Копичко. І дещо ніяково, ніби виправдовуючись, повідомив. – Він мене взяв своїм заступником, очолюю тепер наші підрозділи і частини в його господарстві.
...Ідея нищити тили наступаючих військ росіян була чудовою, тут сумніву бути не могло. От тільки в ході бойових дій з вересня сорок другого року, доктрина повітряно-наземної операції в перші ж дні війни позначила свою слабку ланку. Повітряно-штурмові батальйони та бригади виявилися ідеальним засобом при зриві постачання фронтових з’єднань всім необхідним для ведення бою, ще більше вони проявили себе в наступальних діях в Білорусі, а особливо зимою сорок третього в боях за Кубань та Південний Кавказ, коли перекривали росіянам шляхи відступу, захоплювали плацдарми на протилежних берегах річок та дефіле з перевалами в горах. І тим не менш, повітряно-штурмові частини мали багато проблем, які напряму або опосередковано впливали на боєздатність аеромобільних військ.
Основною з них було забезпечення повітряно-штурмових бригад авіаційною складовою – бойовими і транспортними гелікоптерами.
Сформовані напередодні війни з росіянами аеромобільні бригади складалися з двох компонентів: наземного – аеромобільних піхотних і парашутних батальйонів і авіаційного – гелікоптерного полку.
А це суперечило доктрині застосування гелікоптерів.
Військове керівництво вважало армійську авіацію – гелікоптерні полки – засобом оперативних, оперативно-стратегічних і стратегічних об’єднань – загальновійськових, танкових та ударних армій, а також фронтів і груп армій. Це означало, що організаційно вони мають бути в складі таких об’єднань для централізованого керування ними та концентрації зусиль на вибраному напрямі. А намагання придати гелікоптерні полки кожній повітряно-штурмовій бригаді приводили на практиці до розпилення гелікоптерів по аеромобільним з’єднанням. Крім того, сам факт суміщення в одному тактичному з’єднанні авіаційного та наземного компонентів викликав у багатьох авіаційних та сухопутних генералів цілком обґрунтовані заперечення. Знаходячись в складі аеромобільної бригади, гелікоптери практично вилучалися з резерву командування армії чи фронту і прив’язувалися виключно до забезпечення дій повітряно-штурмових частин. І вище командування Сухопутних сил неправильно оцінювало залежність повітряно-штурмових частин від забезпечення гелікоптерами, вважаючи його аналогічним забезпеченню повітрянодесантних частин транспортною авіацією. На специфіку аеромобільних формувань, що виражалася в своєрідному симбіозі аеромобільної піхоти з гелікоптерами не звернули уваги. Це посилювалося ще й тим, що на всіх гелікоптерів не вистачало, а різко наростити їхній випуск під час війни промисловість України не мала можливості.
Така позиція армійських генералів привела до надмірних втрат аеромобільних частин взимку і на весні сорок третього року. До осіннє-зимової кампанії сорок третього року, коли війська генерала армії України Тимошенка мали почати звільнення Кубані і Північного Кавказу від російської окупації, вихід був знайдений в створенні особливих оперативно-тактичних з’єднань – повітряно-штурмових корпусів, підпорядкованих командуванню ударних армій або фронтовому командуванню. Перший такий корпус Донського фронту в листопаді сорок третього року очолив полковник Копичко. Це з’єднання включало наземний компонент – аеромобільні бригади і окремі повітряно-штурмові полки та батальйони, і авіаційний – гелікоптерні полки самих аеромобільних бригад і окремі бойові і транспортні гелікоптерні полки армій і фронту. Така схема взаємодії дозволяла досягти високої бойової ефективності повітряно-штурмових частин...
За розмовою офіцери і не помітили, як долетіли до Вітебська. Літак зробив коло і пішов на посадку. Під крилом КС-3 промайнуло авіаційне кладовище. Знищені минулої осені нашою авіацією російські літаки відтягли за край льотного поля і зараз лише спалені кістяки штурмовиків, бомбардувальників, винищувачів та транспортників, крізь які вже пробилася зелень трави та чагарнику нагадували про війну, що не закінчилася. Тут на них вже чекав “луаз” і за півгодини доправив їх до штабу армії.
...Генерал Даниленко тільки недавно повернувся з рекогносцировки: він їздив по дивізіям в районах їх зосередження і зараз уточнював задачі на майбутню операцію. Його оперативна група розташувалася в будівлі на околиці Вітебська, де колись розміщувався штаб однієї з радянських армій.
Кабінет командувача. Сувора простота. Нічого зайвого. Панелі світлого дуба. Килимова доріжка. Широкий стіл. Поряд приставка, де розмістилися пристрої зв’язку – на панелі чисельні кнопки, лампочки.
- Товаришу генерал-лейтенант, полковник Штриголь за вашим наказом прибув! – Чітко доповів командир 204-ї аеромобільної бригади.
- Ти справжньої справи хотів? – Командувач Вісімнадцятої армії опустив на моложавого полковника важкий погляд. – Гопака танцювати вмієш?
- Не пробував. Але коли справа справжня, то станцюю! – Посміхнувся той посмішкою зухвалою.
- Справа така, як треба. Армія в наступ іде і твоя бригада, Вікторе Михайловичу, шлях їх торувати буде... – І командувач жестом запросив полковника підійти ближче до столу, де розстелені карти.
- Ми досягли вирішальної переваги над росіянами, всього за три дні армія була передислокована з Білорусі в Латвію. – Генерал Даниленко показав олівцем на карті на овали, що позначали розташування дивізій армії. – Наш удар для них буде несподіваним, а це є визначальним у сучасній війні. Дивись сюди...
Схилилися над картою п’ять голів: три генеральські, дві полковницькі. На карті задум армійської операції зображений – стріли червоні рвуть сині лінії оборони росіян, до самої затоки Фінської тягнуться...
- Завтра, двадцять другого червня, в день літнього сонцестояння, росіяни починають наступ проти білорусів. Союзники наші до нього готові і перший день будуть перемелювати радянські війська потужним артилерійським вогнем. Є впевненість у нас велика, що в перший же день росіяни використають вже більшу частину своїх резервів. Тому наступного дня, двадцять третього червня, наша армія починає наступ в напрямку до Фінської затоки. – Олівець в руці командувача зробив рішучий ривок на північ. – Обидва армійські корпуси знаходяться в першому ешелоні, всі шість механізованих дивізій. По осі наступу піде Двадцять четверта танкова дивізія полковника Бурдейного. На його флангах йтимуть механізовані дивізії: ліворуч – Тридцять четвертого армійського корпусу, праворуч – Сорок п’ятого. Всі з’єднання мають досвід глибоких проривів, всі командири дивізій пустять попереду своїх полків передові загони. Задача загонів – не вв’язуючись у бої, не звертаючи уваги на те, що в тилу та на флангах у них робиться, рвонути вперед і в перший же день пройти сто кілометрів. Задача танкової дивізії – прорватися крізь тили радянських Прибалтійських фронтів, не пізніше десятого дня з початку операції вийти на узбережжя Фінської затоки в районі Іжори. В подальшому оволодіти районом Петергофа, бути готовим до дій в напрямку Ленінграду.
Механізовані дивізії армійських корпусів йдуть на флангах танкової дивізії Бурдейного. Їхня задача – забезпечення руху танкового тарану, охорона тилових комунікацій Двадцять четвертої танкової дивізії. Механізовані дивізії мають на десятий день вийти ось на ці рубежі. – Вказав на карті олівець командувача. – Для полегшення просування дивізій будуть застосовуватися тактичні десанти, для цього в кожній дивізії підготовлений один мотопіхотний батальйон. Основна проблема тактичного десанту – забезпечення гелікоптерами. Саме для цього був створений окремий аеромобільний корпус і його командиром я призначив генерал-майора Копичка. – Генерал Даниленко кинув погляд на Афанасія Романовича. – В минулій битві за звільнення Кубані в цій якості він проявив свої здібності, вважаю, що і в нинішній ви, генерале, проявите своє вміння керувати таким з’єднанням. Саме тому ваш гелікоптерний полк, полковнику, – генерал Даниленко знову обернувся до командира 204-ї аеромобільної бригади, – був перебазований в Латвію. Ви, Вікторе Михайловичу, здійсните те, що виконували на Таманському півострові, в кубанських плавнях і степах Північного Кавказу. Ваша бригада, полковнику, має бути готовою не пізніше, ніж через двадцять чотири години після початку операції до десантування в цьому районі. – Олівець командувача армії зробив в повітрі коло над картою. Полковник Штриголь в задоволенням відзначив, що це був майже той самий район, який визначили офіцери штабу бригади. – Здійсните на землі Інгерманландії рейд в улюбленому вами стилі. Мета – сприяти наступу Сорок п’ятого армійського корпусу. Задача бригади: ближча – висадитися в зазначеному районі, розгромити штаб та вузол зв’язку 6-ї гвардійської армії 3-о Прибалтійського фронту, її артилерійські підрозділи, позбавити росіян зв’язку і постачання бойових з’єднань цієї армії матеріальними засобами; наступна задача – зайняти оборону в цьому районі і унеможливити підхід оперативних резервів росіян як в бік фронту, так і в бік наших наступаючих дивізій. Задача окремого аеромобільного корпуса: забезпечити висадку гелікоптерного десанту одним, максимум двома рейсами гелікоптерів. – Підвів погляд на офіцерів командувач армії. – Врахуйте, що спочатку один з батальйонів бригади буде висаджений з літаків. Задача парашутистів: захоплення посадочних майданчиків для гелікоптерів.
...Як правило, висадка тактичного десанту має провадитися відразу, одним ешелоном. Максимум, гелікоптери можуть здійснити два рейси, три і більше вильотів рівнозначні самогубству: противник вже знає маршрут прольоту гвинтокрилих машин, проти них він націлить винищувальну авіацію, зенітну артилерію, буде бомбити і штурмувати з повітря майданчики висадки. Повітряно-штурмові бригади вже обпеклися на цьому, коли на початку війни планувалося здійснювати висадку батальйонів аеромобільної бригади трьома-чотирма рейсами, використовуючи тільки власний гелікоптерний полк. Це приводило до надмірних втрат і людей, і техніки. Сорок третього року у ході бойових дій аеромобільних частин були визначені середні норми виділення транспортно-десантних гелікоптерів: для висадки оперативно-тактичного десанту у складі аеромобільної бригади вони становлять чотири полкових вильоти окремого транспортного гелікоптерного[i] полку, для тактичного десанту у складі аеромобільного піхотного батальйону – один полковий виліт, посиленого мотопіхотного батальйону – один виліт транспортно-бойового[ii] гелікоптерного полку без ескадрильї гелікоптерів вогневої підтримки. Крім того, необхідні винищувальні, штурмові і бомбардувальні авіаційні полки для забезпечення прольоту десанту і штурмові гелікоптери супроводу...
- Штабом армії розроблено план висадки десанту. – Зауважив начальник штабу генерал Стельмах. – Наказ і бойові документи будуть вручені командуванню бригади і окремих батальйонів сьогодні ж.
- Добре. – Генерал Даниленко глянув на своїх офіцерів. – Генерал-майор Копичко, полковник Штриголь! Питання є?
- Питань немає, товаришу командувач! Дозвольте виконувати?
- Виконуйте!
...Загальна обстановка складалася так, як і передбачалося. Прорвавши фронт росіян, танкові і механізовані полки українців стрімко рухалися на північ, до Фінської затоки. І наступаючим українським військам конче потрібно було досягти району висот на захід від Луги, де росіянами ще навесні цього року був зведений польовий фортифікований район, раніше, ніж він буде зайнятий радянськими військами. Тому танкові і механізовані колони Вісімнадцятої армії з максимальною бистротою наближалися до Луги.
Але це розуміли і росіяни. Зосереджені в районі Луги свої мобільні резерви – танкові і моторизовані бригади та самохідні артилерійські полки – вони кинули на захід, до польового УРу, намагаючись зайняти його раніше, ніж підійдуть українські частини.
Дві сталеві лавини мчали назустріч одна одній і це нагадувало біг футболістів – нападаючого і воротаря – до м’яча, що опинився між ними, десь на штрафному майданчику. Той, хто першим досягне його, той і виграє двобій.
Тільки поле бою – не футбольне поле. Тут інші закони.
Розрахунки показували, що радянські війська встигнуть зайняти фортифікований район на кілька годин швидше, ніж до нього підійдуть українські танки. І в штабі Вісімнадцятої армії вирішили застосувати підготовлений раніше десант. Він мав дати ті кілька годин, яких не вистачало українським танкам...




[i] окремий транспортний гелікоптерний полк має у своєму складі три ескадрильї: дві С-55А по вісімнадцять машин у кожній, і ескадрилья С-37А з дванадцяти машин.
[ii] транспортно-бойовий гелікоптерний полк складається з двох штурмових ескадрилій по вісімнадцять десантно-штурмових гелікоптерів С-341Ш і транспортної ескадрильї з двадцяти С-37А.

Profile

stanislavskyi: (Default)
stanislavskyi

April 2017

S M T W T F S
       1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 10:42 pm
Powered by Dreamwidth Studios