stanislavskyi: (Капець мутанту!)
[personal profile] stanislavskyi

До Варязького моря-3

Ідея застосування гелікоптерних десантів полягала ось в чому.

Щоб наступаючі полки і дивізії могли вести успішні бойові дії, вони потребують постійного і безперервного постачання всього необхідного для життя і бою: боєприпасів, палива, медикаментів, продовольства і всього-всього-всього... Стрілецький полк Червоної армії перед нападом на Українську Державу налічував 3182 людини, 1310 гвинтівок і карабінів, 984 самозарядні гвинтівки, 313 пістолетів-кулеметів, 116 ручних кулеметів ДП, 54 станкових кулемета “максим” і ДС-39, 6 зенітних кулеметних установок М-4 (чотири кулемета “максим”), 3 великокаліберних кулемета ДШК, 49 мінометів (27 – калібром 50 мм, 18 – калібром 82 мм, 4 – калібром 120 мм), 12 45-мм гармат, 6 полкових 76-мм гармат. Стрілецька дивізія налічувала 14483 людини, мала три стрілецьких і два артилерійських полки, танковий батальйон, розвідувальний батальйон з плаваючими танками і важкими бронеавтомобілями, протитанковий і зенітний дивізіони та інші частини і підрозділи. Вся ця юрба командирів і бійців, ця купа зброї потребувала безперервного живлення всім необхідним для ведення бойових дій і евакуації поранених та пошкодженої техніки і озброєння. І якщо припинити цей життєдайний потік з тилу на передову і з передової в тил, негайно натиск наступаючих частин зменшиться, а то й взагалі впаде до нуля. Удари артилерії та авіації по транспортним артеріям ефективні, але відчутно вплинути на припинення чи зрив наступу вони не в змозі – ні авіація, ні артилерія не можуть займати територію, не можуть її контролювати тривалий час, це може зробити тільки піхотинець. Однак тут постає непроста проблема: можна десантувати роту чи батальйон для захоплення і утримання на певний термін якоїсь висоти чи переправи, однак такі підрозділи стають одноразовим військом – евакуювати підрозділ з ближнього тилу противника, внаслідок насичення його озброєнням та живою силою ворога, немає ніякої можливості, і він або гинув, або його бійці потрапляли в полон. Українська армія не могла погодитися на такий спосіб ведення війни: по-перше, підготовка десантних частин обходиться значно дорожче звичайної піхоти; по-друге, і це було головним, ні армія, ні суспільство не погодиться втрачати бійців таким робом.
Аж тут з’явилася гелікоптерна авіація. Нова авіаційна техніка – транспортні гелікоптери видатного авіаційного конструктора Ігоря Івановича Сікорського – давала можливість провадити успішну евакуацію підрозділу з ближнього тилу супостата після виконання бойової задачі.
Концепція ця була красивою в теорії, але вона потребувала підтвердження практикою. Гелікоптери тільки заявили про себе, однак перспективи їхнього застосування були ще досить туманні.
Ідея повітряних десантів, як засилання повітрям воїнських формувань в тил противника, виникла ще за сивої давнини. Однак в ті часи вона носила фантастичний характер і тільки в роки Великої війни отримала таке-сяке матеріальне забезпечення у вигляді повітряного транспортного засобу – аероплана. Літальні апарати бурно розвивалися і це привело генерала Вільяма Мітчелла до ідеї висадити в тилу німецьких військ спочатку дивізію, а потім і цілу “повітрянодесантну армію”. І коли б війна затяглася, можна було б гадати, був би реалізований цей прожект чи ні. “Позиційний жах” Західного фронту пам’ятали всі і пошук запобігти такій ситуації в подальшому з закінченням бойових дій в Європі не припинився.
Для повітрянодесантних військ відразу ж виявилася головна, визначальна мета – сприяння наступаючим угрупуванням наземних військ. Теорія застосування повітрянодесантних військ мовить, що повітряний десант призначений для дій в ході несподіваних, стрімких наступальних операцій. Після Світової війни європейські країни в більшості не задумували грандіозних наступальних операцій, тому в таких країнах повітрянодесантні війська розвитку не отримали. Повітрянодесантні війська були створені в Німеччині, в Італії і в Радянському Союзі. І першою на цій ниві була Червона армія. Ще в 1930 році на навчаннях Московського військового округу під Воронежем 2 серпня був висаджений парашутний десант з десяти бійців. Десантування відбувалося двома рейсами. 2 вересня було десантовано з літака АНТ-9 відразу 11 бійців. Скромні за масштабами експерименти мали велике значення. Вони стали першою в історії спробою ввести в практику військової справи принципово новий спосіб бойових дій – проведення повітряного десанту для ведення бою в тилу противника. 1931 року в Ленінградському військовому окрузі був створений позаштатний дослідний авіамотодесантний загін у складі однієї стрілецької роти і окремих взводів. В 1933 році авіадесантний загін розгорнули в 3-ю авіаційно-десантну бригаду особливого призначення...
В Україні перші парашутні підрозділи були створені в 1932 році, вже 10 і 14 жовтня 1932 року перші загони десантувалися на навчаннях Київського військового округу. За десантуванням і діями парашутистів спостерігали Гетьман України Павло Скоропадський і командувач Київського військового округу генерал-полковник Петро Болбочан. Після низки експериментальних навчань був сформований в 1935 році експериментальний парашутний загін, на його базі відпрацьовувалася тактика застосування повітряного десанту і практикою перевірялася теорія застосування “вертикального охвату” і “об’ємної операції”. Такі загони мало кожне Оперативне Командування. В кінці тридцятих років експериментальні загони парашутистів переформовувалися в парашутно-десантні батальйони, головне призначення яких полягало в ведені диверсійно-розвідувальних дій в тилу ймовірного противника. Ймовірним противником була, поза сумнівом, Радянська Росія. Більшого, ніж розвідка і диверсії в тилу росіян, від парашутистів не вимагалося...
І тут в 1939-40 роках несподівано для всіх на сцену театру бойових дій просто-таки вириваються гелікоптери – новий клас літальних апаратів. Гелікоптери Сікорського С-34 на той час досягли достатньої для бойового застосування технічної досконалості. Вони з успіхом зарекомендували себе в першій фазі Синайського конфлікту і подальших операціях військово-повітряних сил армії оборони Ізраїлю.
Вже на початку сорокового року Повітряні Сили[i] замовили фірмі Ігоря Івановича Сікорського півсотні гвинтокрилих машин. Це був початок. На осінніх маневрах з 36 гелікоптерів було проведено перше експериментальне десантування. На шляху підходу резервів “червоних” був висаджений посадочний десант “калинових” – піхотна рота з автомобілями і артилерією. Невдовзі була проведена ціла низка дослідних навчань по висадці в тил противника гелікоптерних десантів від роти до батальйону.
Ініціатором створення нового виду десантних формувань став генерал-лейтенант Євграф Крутень та молоді офіцери-парашутисти. Гелікоптер показав себе вельми перспективним засобом транспортування військ в гірській місцевості та за відсутності доріг. Чисельність гелікоптерів в українській армії стрімко росте і на 1941 рік становить 1140 машин. Для практичної перевірки теорії повітряно-штурмових операцій командування Повітряних Сил створює дослідний підрозділ – 101 повітряно-штурмову[ii] бригаду в Дніпропетровську. Бригада вже з кінця 1941 року почала інтенсивні тренування. В ході весняних маневрів “Козацький степ-42” бригада використовується для захоплення плацдарму при форсуванні Дніпра “червоною” стороною. В цих маневрах приймає участь також і мотопіхотний батальйон, який перекидається гелікоптерами разом з приданими самохідними установками для утримання важливого перехрестя доріг.
В спеціально створеній групі при Генеральному Штабі Збройних Сил України проводяться теоретичні розробки і практичні експерименти. Група під керівництвом генерала Крутеня висунула ідею про створення нового типу операції – так званої “об’ємної операції”, замість концепції “мобільної оборони”.
Суть її полягала в тому, щоб діяти по другим ешелонам військ противника, позбавляти його наступаючі частини і з’єднання матеріально-технічного постачання, зменшуючи цим наступальні можливості першого ешелону. Ідея була підтримана новим Начальником Генерального Штабу генералом Костянтином Морозовим і Гетьманом України Павлом Скоропадським. Постало питання про зміну всієї теорії операцій “мобільної оборони” і створення принципово нового “повітряного ешелону” з наземних військ. Реалізація ж такої ідеї вимагала докорінної зміни пріоритетів у військовому будівництві.
І новий Начальник Генерального Штабу, який прізвисько “одноокий яструб” недаремно отримав, залізною рукою став зміни ці в Збройних Силах впроваджувати. Робота закипіла...
За підсумками цих робіт в квітні 1942 року приймається рішення про створення в Оперативних Командуваннях по одній аеромобільній (повітряно-штурмовій) бригаді і вже з початку травня відбувається формування 102, 103, 104 і 105 аеромобільних бригад у Львові, Житомирі, Чернігові і Полтаві.
Кожна бригада мала чотири аеромобільних піхотних і два повітряно-штурмових батальйони, артилерійський і зенітно-артилерійський дивізіони, протитанкову батарею, батарею РСЗВ “Вихор-Д”, розвідувальну, інженерно-саперну, автомобільну роти, підрозділи бойового і тилового забезпечення. В штат з’єднання входив гелікоптерний полк. Чисельність бригади становила понад чотири тисячі бійців. Повітряно-штурмова бригада вважалася тактичним з’єднанням і була еквівалентна піхотній дивізії.
З’єднання формувалися з чистого листа. Для їхнього комплектування направлялися офіцери і сержанти зі складу розвідувально-диверсійних батальйонів і рот та рядові бійці мотопіхотних частин. Фірмі Ігоря Сікорського ще в 1941 році була замовлена розробка і поставка армійських вантажних гелікоптерів, які могли б транспортувати автомобілі, артилерію і легку бронетехніку десантно-штурмових батальйонів.
На озброєння приймаються транспортні гелікоптери С-55А[iii], С-37А[iv] і транспортно-бойовий С-34Ш[v]. Буквально напередодні війни з москалями проходить випробування турбінний гелікоптер С-41...
Нові формування вступили в бій вже в перші години війни. На жаль, тільки одна – 101 Дніпропетровська – повітряно-штурмова бригада була повністю укомплектована авіаційною матеріальною частиною. Аеромобільне з’єднання за штатом мало мати гелікоптерний полк у складі трьох ескадрилій: транспортно-бойової і двох транспортних, 20 гелікоптерів ударних С-34Ш, 20 багатоцільових – С-55А та 20 транспортно-десантних – С-37А. Решта бригад мали всього лиш по одній ескадрильї багатоцільових С-55А – оснастити гелікоптерами всі з’єднання аеромобільних військ не встигли. Батальйонам і ротам аеромобільних бригад доводилося ставати на шляху танкових колон росіян, мінувати дороги, тримати оборону в міжозерних дефіле і на лісових дорогах, даючи час територіальним дивізіям піднятися по тривозі, здійснити марш до рубежу оборони і звести такі-сякі окопи та траншеї. Незважаючи на відсутність часу для достатньої підготовки, бригади показали себе з найкращого боку. А вже з другої половини вересня, коли піхотні територіальні дивізії міцно стали в оборону, аеромобільні з’єднання почали роботу, для якої вони власне й створювалися – дії на комунікаціях росіян. Деякі бригади були задіяні в контрударах українських військ. А в кінці вересня 101 аеромобільна бригада взяла участь в десанті на Таманський півострів...
Інтенсивна бойова робота повітряно-штурмових з’єднань продовжувалася і наступні півтора року війни. За цей час українські аеромобілісти понесли значні втрати і на початку сорок четвертого року Гетьман підписав наказ про формування додаткових п’яти повітряно-штурмових бригад...
...Двісті четверта аеромобільна бригада отримала особовий склад і за два дні формування підрозділів було завершено. Війна скоригувала чисельність і структуру аеромобільних з’єднань української армії. Весною сорок четвертого року бригада складалася з повітряно-штурмового і трьох аеромобільних піхотних батальйонів, артилерійського і зенітно-артилерійського дивізіонів, батареї РСЗВ “Вихор-Д”, розвідувальної, інженерно-саперної і автотранспортної рот, протитанкової та мінометної батарей, підрозділів забезпечення. Гелікоптерний тепер був обов’язковою складовою кожної аеромобільної бригади, але нині на польовому аеродромі базувалася лише одна ескадрилья гелікоптерів С-55А і ланка транспортників КС-3[vi] для проведення навчальних стрибків – майже всі бійці бригади мали бойовий досвід, однак більше третини десантників в кожній роті раніше ніколи з парашутом не стрибали. Втім, всі “першоразники” свій перший стрибок з парашутом мали здійснити з прив’язного аеростата – режим економії не обійшов і військо.
...Крита вантажівка вранці новенькі парашути для роти розвідувальної привезла і занять цього дня не було. Розвідники парашути розпустили, оглянули і знову ретельно уклали. Для учбових стрибків кожен писав на клапті шовку, що цей парашут він уклав сам. І підпис чіткий. На відміну від учбових стрибків, в кишеньки ранців записок з прізвищами не вкладали. Бойові парашути розмістили на стелажах в окремому модулі за дротом колючим. Біля нього став вартовий. Стало зрозуміло: в тил ворога вже скоро...
А під вечір командирів розвідувальних взводів до штабу викликали.
В кабінеті командира бригади полковник Штриголь, начальник штабу бригади майор Зализюк, командир розвідувальної роти капітан Калиниченко і незнайомий полковник. П’ятеро сержантів – командири розвідувальних взводів – зайшли до кабінету і в просторій кімнаті відразу стало тісно.
- Задача розвідувальній роті – десантувалися в тилу противника, провести розвідку доріг, переправ, бродів, мостів, зібрати відомості про режим річок в районі дій розвідувальної роти. Такою є головна задача. Додаткова – зібрати інформацію про тили росіян: склади пального, боєприпасів, штаби, вузли зв’язку, оборонні рубежі, колонні шляхи, підготувати майданчики для десантування батальйонів бригади. Питання?
- Питань немає... – Один за одним відповіли взводні командири.
- Бажаю успіху! – І міцний потиск руки на прощання.
Коли сержанти вийшли з будівлі, сонце тільки-тільки сіло і небо швидко темнішало. Спалахи зірниць осявали здалеку нічні хмари. Хтось зимно пересмикнув плечима – з півночі потягло холодом...
...Рівно гудуть мотори, величезний, як вагон, літак К-12[vii] йшов на висоті шести тисяч метрів і летіли давно. Десантники сиділи на алюмінієвих лавах встановлених вздовж бортів і посередині вантажної кабіни. Тьмяно світила плафони, кидаючи глибокі тіні на обличчя бійців. Все було, як звичайно, коли не зважати на те, що летіли за лінію фронту. Більшість сиділи з закритими очима і, здається, спали.
Лінію фронту перетнули незадовго до опівночі. Круглі ілюмінатори освітилися ззовні багряним відсвітами. Вони дрижали на склі, але всередину вантажної кабіни долинало тільки глухе буботіння: наша артилерія, заглушаючи шум моторів, била на повну свою потужність.
За годину занило у вухах – літак пішов на зниження. Він притискувався до землі, нижче, нижче – наскільки це можливо, щоб десантники якнайшвидше стали на ноги, а не плавали по небу, вітром рознесені. Тривожним світлом заблимала синя лампа, десантники встали, нахилилися, передній виставив для стійкості праву ногу, наступний на нього навалився. Ось гігантські стулки десантного люка розійшлися – там внизу, в шаленому вихорі мчить земля, он вона – поряд.
Окремі дерева видно, там кущі, чагарники несуться під черевом літака в галопі дикому і зникають позаду.
Над рампою зеленим світлом, стрибок дозволяючим, заблимала лампа, задні натиснули на передніх і розвідники, всі разом, вивалилися в нічну пітьму, повітряний потік кожного хватає і струшує та мотає по небу нічному. Десантування на надмалій висоті відбувається, тому все миттєво стається: хлопок сірого в ночі купола над головою, ривок стропами і ось вже удар ніг об землю.
- Всі в порядку? – Ротний зібрав роту на якомусь занедбаному полі.
Парашути зарили, земля була сухою, податливою. Ні звуку в ночі не чулося. Тут рота розділилася і розвідувальні взводи пішли кожен своїм, визначеним командуванням напередодні, маршрутом.




[i] Повітряні Сили – складова частина Збройних Сил України. Вид Збройних Сил, існує в Збройних Силах України з 1936 року. Складові: військово-повітряні сили, сили протиповітряної оборони країни, спеціальні війська. Військово-повітряні сили складаються з винищувальної, ударної (бомбардувальної, штурмової), армійської (гелікоптери), військово-транспортної, спеціальної авіації. Сили протиповітряної оборони країни складаються з зенітно-ракетних, зенітно-артилерійських, радіотехнічних військ. Спеціальні війська – окремі частини і підрозділи: розвідувальні, інженерні, хімічного захисту і т.д.
[ii] 101 повітряно-штурмова бригада. Аеромобільні війська мали окрему систему нумерації. На відміну від танкових, механізованих і мотопіхотних бригад, які мали спільну систему нумерації.
[iii] С-55А – транспортно-десантна модернізація гелікоптера з поршневим двигуном Ігоря Сікорського С-34. Мала вантажну рампу в кормі вантажної кабіни. Екіпаж – 3 особи. Місткість – до 24 піхотинця або 12 нош з пораненими і 1 супроводжуючий, довжина – 26,8 м, висота – 4,46 м, діаметр гвинта: головного – 21,07 м, хвостового – 3,60 м, маса пустого – 4378 кг, маса максимальна злітна – 7635 кг, двигун – МеМЗ-2800-9 (ліцензійний двигун Pratt&Whitney R-2800 Double Wasp 14 американської фірми Pratt&Whitney), поршневий 18-циліндровий, потужність – 2000 к.с. (1491 кВт), максимальна/крейсерська швидкість – 226/140 км/год, дальність польоту – 465 км, вантажопідйомність – 2850 кг. Перший політ (з двигуном ММЗ-1820 потужністю 1060 к.с./790 кВт) 18 березня 1936 року. З серпня 1937 року почалися поставки машини в підрозділи Морської Рятувальної Служби (поставлено за 1937-1947 рр. 1215 машин, всього випущено понад 1500 екземплярів у різних модифікаціях)
[iv] С-37А – транспортно-десантний гелікоптер Сікорського. Екіпаж – 3 особи. Гелікоптер повздовжньої схеми з вантажною рампою в кормі вантажної кабіни. Місткість – до 36 піхотинців або 24 ноші з пораненими, довжина – 15,54 м, висота – 5,77 м, діаметр головного гвинта – 18,59 м, діаметр хвостового гвинта – 18,59 м, маса пустого – 9449 кг, маса максимальна злітна – 16520 кг, двигуни – 2хМеМЗ-2800-9 (ліцензійні двигуни Pratt&Whitney R-2800 Double Wasp 14 американської фірми Pratt&Whitney), поршневі 18-циліндрові, потужність – 2х2000 к.с. (2х1491 кВт), максимальна/крейсерська швидкість – 206/185 км/год, дальність польоту – 2990 км, вантажопідйомність – 5250 кг в вантажній кабіні або на підвісці.
[v] С-34Ш – ударна модифікація гелікоптера з поршневим двигуном С-55А, Ш – штурмовик. Мав броньований несучий корпус, шість балочний тримачів для блоків некерований ракет Б-7 або Б-8, замість блоків гелікоптер міг нести 4 бомби по 100 кг, або 2 по 250 кг, і контейнери з гарматно-кулеметним озброєнням. Вага (порожнього/максимальна) – 5849/7800 кг, ПД – 2200 к.с., в вантажній кабіні міг перевозити 8 повністю екіпірованих десантників.
[vi] КС-3 – ближньомагістральний транспортний літак. Розроблений конструкторами і випускався підприємством авіабудівної фірми Сікорського. По конструкції – суцільнометалевий двомоторний низькоплан з традиційної компоновки з поршневими двигунами і трьохопорним шасі з носовим колесом. Перший політ 7 січня 1936 року. Екіпаж – 2 особи, пасажирів – 28-32 людини, довжина – 19,66 м, розмах крила – 29,98 м, висота – 7,8 м, площа крила – 91,7 м. Двигуни – 2хММЗ-2600-14 (ліцензійний двигун Wrigth R-2600 Cyclone 14 американської фірми Curtiss-Wrigth), поршневий 14-циліндровий, потужність – 1425 к.с. (1063 кВт), максимальна/крейсерська швидкість – 375/297 км/год, дальність польоту – 2300 км, висота – 8200м, вага пустого – 7720 кг, максимальна злітна вага – 14200 кг.
[vii] К-12 – військово-транспортний літак КБ Калініна. Екіпаж – 6 осіб, пасажиромісткість – 98 парашутистів або 68 нош з пораненими у супроводі 3-х медпрацівників, корисне навантаження – 21000 кг. Розмах крила – 38,015 м, довжина літака – 33,109 м, висота – 10,525 м, площа крила – 121,73 м. кв. Маса спорядженого – 35340 кг, нормальна злітна маса – 55100 кг, максимальна злітна маса – 61000 кг, палива у внутрішніх баках – 18100 л, силова установка – 4хТД АІ-20Д, потужність 4х4250 к.с. (4х3125 кВт), повітряний гвинт – АГ-68І, діаметр гвинта – 4,5 м. Максимальна (крейсерська) швидкість – 686 (570) км/год, бойовий радіус – 3200 км, практична дальність – 5700 км, перегінна дальність – 6200 км, практична висота польоту – 10200 м, довжина розгону – 2200 м, довжина пробігу – 2200 м. Розміри вантажної кабіни: довжина – 13,5 м, ширина – 3,6 м, висота – 2,9 м.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

stanislavskyi: (Default)
stanislavskyi

April 2017

S M T W T F S
       1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30      

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 09:50 pm
Powered by Dreamwidth Studios